Ігнатій Пейс-Санна (в миру Вікентій) народився у 1701 році в Лаконі, в Сардинії. В 1721 році вступив до ордену Капуцинів. Протягом сорока років у Кальярі збирав милостиню на потреби монастирів. Одночасно був апостолом серед місцевих жителів. Уже за його життя через нього Бог робив чудеса своєї любові й доброти. Земну путь завершив у 1781 році.

Леопольд Мандіч народився у Герцег Нові (Кастель Нуово ді Каттаро) на землях сьогоднішньої Хорватії. Після вступу до ордену Капуцинів і прийняття рукоположення у пресвітери майже все своє життя прожив у Падуї, ревно служачи Богові й людям молитвою, аскетизмом, а передовсім виконанням священицького служіння в сповідальниці. Палаючи апостольським і місіонерським духом і не маючи змоги, попри велике бажання, виїхати на місії, Леопольд пожертвував своє життя Богові в намірі єдності християн. Свою земну путь скінчив 30 липня 1942 року в Падуї. Святіший Отець Йоан Павло II у 1983 році проголосив його святим. Св. Леопольд є покровителем сповідників.

Маргарита народилася в Лавіано, в Тосканії, в 1247 році. В молодому віці увійшла у вільний зв'язок з одним чоловіком, з яким прожила дев'ять років у Мольтепульчіано. Після його смерті оселилася в Кортоні, прийняла рясу Третього Ордену і стала на нову дорогу під проводом Братів Менших. Присвятилася ділам милосердя, особливо серед убогих. Для догляду за ними набрала собі сподвижниць і збудувала лікарню. Практикувала молитву, піст, медитацію. Зростала в покорі та вбогості. Мала надзвичайну любов до Євхаристії й Господніх страстей. Померла 22 лютого 1297 року.

Пасхаліс народився в Іспанії у 1540 році. З дитинства відзначався великою побожністю до Пресвятого Таїнства. Маючи двадцять чотири роки, вступив до ордену Братів Менших. Як чернець виконував різні завдання. Особливою рисою його внутрішнього життя була велика пошана до Євхаристії. Багато годин вдень і вночі він проводив перед євхаристійним Ісусом. Земне життя завершив у 1592 році. Папа Лев XIII проголосив його спеціальним покровителем Євхаристійних Конгресів та релігійних товариств, де особливо вшановується культ Пресвятого Таїнства.

Фелікс Поррі народився в Канталіче (Італія) у 1515 році. У двадцять вісім років вступив до ордену Капуцинів. Протягом сорока років у Римі збирав милостиню на потреби монастиря. Відзначався покорою, простотою і радістю духа. Для монахів і мирян був взірцем первісної францисканської вбогості. Бог обдарував його багатьма особливими благодатями і харизмами. Земне життя завершив у Римі в 1587 році.

Криспін Фіоретті (в миру Петро) народився 13 жовтня 1668 року у Вітербо (Італія). Вступив до ордену Капуцинів 22 липня 1693 року. Впродовж майже сорока років збирав в Орвієто милостиню на потреби монастиря. У своєму служінні відзначався особливою любов'ю до Бога і Богородиці, а також винятковою великодушністю до ближніх. Земну путь завершив у Римі 19 травня 1750 року. До лику блаженних його зачислив Папа Пій VII, а святим проголосив Папа Йоан Павло II.

Св. Бернардин народився у Массі Маріттімі, в Тосканії, у 1380 році. Вступивши до ордену францисканців, незабаром здійснив реформу цього ордену, повертаючись до первісної дисципліни, особливо щодо бідності. Як генеральний вікарій ордену брав участь у поширенні цієї реформи в Італії. Наділений даром слова народний місіонер плідно працював по всій країні. Поширював молебні до Імені Ісуса. Помер під час апостольського служіння в Аквілеї 20 травня 1444 року.

Після смерті св. Франциска Папа Григорій IX наказав побудувати в Ассізі храм для зберігання реліквій Серафимського Отця. Бажаючи вшанувати Бідняка з Ассізі, Папа власноруч освятив наріжний камінь майбутньої святині. Це було в 1228 році. Два роки по тому відбулося врочисте перенесення реліквій святого Франциска з храму святого Юрія до новозбудованої базиліки. Ця урочистість відбулась у 1230 році з особистою участю Папи. Новому храму Святіший Отець надав титул базиліки і встановив його головою і матір'ю всіх францисканських храмів. Двадцять п'ятого травня 1253 року Папа Інокентій IV освятив базиліку. А в 1774 році Папа Бенедикт XIV надав їй титул Патріаршої базиліки і папської каплиці.

Фелікс народився в Нікозії (Енна) 5 листопада 1715 року. Юнаком вступив до Третього Францисканського Ордену. Після декількох відмов був прийнятий у віці 28 років до ордену Капуцинів, де відразу дав приклад виняткової святості. Послух і добродушність, нечуваний дух покути, гаряча побожність до євхаристійного Ісуса, Непорочної Діви і святого Франциска – ці чесноти палали в ньому великим світлом.
Усе своє життя він прожив у рідному місті, де сорок років був збирачем милостині. Прославився як той, що мав героїчну любов до всіх, як духовний порадник, провідник і притулок як простих душ, так і вчених та єрархів.
Мав дар пророцтва і чинив численні чудеса. Папа Лев XIII зачислив його до лику блаженних 12 лютого 1888 року, а 23 жовтня 2005 року Папа Бенедикт XVI об'явив його святим.

Миколай Медда народився в Гестурі, у Сардинії, 1882 року в багатодітній християнській родині. Залишившись сиротою, був прийнятий у дім його старшої вже заміжньої сестри, де працював у сестриного чоловіка. Виконував скромну роботу в полі, відзначався покорою, побожністю, бездоганною поведінкою й суворістю життя. В 1911 році, маючи двадцять дев'ять років, вступив до ордену Капуцинів. Після складення обітів тридцять чотири роки збирав милостиню на потреби монастиря в Кальярі. Виконував своє завдання в тиші, але оточений великою пошаною людей, які вважали його справжнім мужем Божим. Помер у Кальярі 1958 року. Папа Йоан Павло II 3 жовтня 1999 року зачислив його до лику блаженних.

Флорида (в миру Лукреція Гелена) Чеволі народилася в Пізі (Італія) 11 листопада 1685 року. Освіту й релігійне виховання отримала вдома. В 1703 році вступила до ордену Кларисок Капуцинок в Тіферно, її настоятелькою була свята Вероніка Джуліані. Починаючи з 1727 року, впродовж 25 років була абатисою, замістивши на цій посаді святу Вероніку. Померла 12 червня 1767 року. До лику блаженних її зачислив Папа Йоан Павло II 16 травня 1993 року.

Св. Антоній, найвідоміший у світі францисканський святий, народився в Лісабоні (Португалія) в 1195 році. У п'ятнадцять років вступив до ордену Августинців. У 1220 році під впливом героїчної смерті перших францисканських мучеників перейшов до Братів Менших. Двічі вирушав до Африки, бажаючи мученицької смерті. Однак Господь Бог мав інші наміри щодо нього. Після капітули Ордену в Ассізі якийсь час перебував у пустелі Монте Паоло. Згодом став професором теології. Завдяки надзвичайним здібностям й красномовству скоро здобув славу видатного проповідника. В 1230 році осів у Падуї, де закінчив земне життя в 1231 році. Вже за життя випрошував у Бога чуда, тому його називали чудотворцем. Через рік після його смерті Папа Григорій ІХ проголосив Антонія святим. У 1947 році папа Пій ХІІ надав йому титул Євангельського Вчителя Церкви.

Аніцет Коплінський народився у 1875 році в польсько-німецькій родині в Дербзно (Германія). Маючи 18 років, вступив до ордену Братів Менших Капуцинів і в 1900 році був висвячений на пресвітера. Шанований сповідник і "великий податель милостинь Варшави" відзначався духом братерства і милосердя. Загинув 16 жовтня 1941 року в газовій камері концтабору в Освєнцімі. На тому самому місці мученицькою смертю загинув брат Симфоріан Дуцький (1888-1942), а в концтаборі в Дахау були закатовані капуцинські пресвітери Генріх Кшиштофік (1908-1942) та Флоріан Стемпняк (1912-1942) і семінарист Фіделіс Хойнацький (1906-1942). Папа Йоан Павло II зачислив їх до лику блаженних 13 червня 1999 року разом з 103 мучениками Другої світової війни.

Андрій Гіацинт народився в Італії, у Фьюмічелло ді Камподарсего (біля Падуї), 22 листопада 1863 року. Ставши капуцином, він прожив двадцять п'ять років у монастирі, віддаючись навчанню, досконалому збереженню Уставу й суворості Ордену. В 1904 році був призначений єпископом в Тревізо, де прослужив тридцять два роки. Навчав катехізису, з незгасною ревністю проголошував Боже Слово, працював на ниві освячення семінаристів, пресвітерів, ченців і мирян. Особливо велич його батьківського серця проявилася під час Першої світової війни. Зазнавши страждань, які мужньо зносив, він помер 26 червня 1936 року.

Св. Вероніка Урсула Джуліані народилася в 1660 році в Мерцателлі (Італія). У сімнадцять років вступила до ордену Капуцинок. Відзначалася любов'ю до молитви й контемпляції, покутними практиками й умертвіннями тіла. Прагнула вподібнитися до свого Божественного Вчителя - Ісуса Розіп'ятого. До фізичних страждань через стигмати додалися також моральні, бо її вважали божевільною. Земне життя скінчила в 1727 році на п'ятдесятому році чернечого життя.

Св. Франциск Солано народився в 1549 році в Монталіні (Іспанія). В двадцять років вступив до ордену Братів Менших. Як священик з великою посвятою проголошував Боже Слово. Подався до Ліми, столиці Перу, на місію, де здобув для Христа тисячі людських душ. Результативним знаряддям його апостольства були простота, смирення, героїчна любов до ближнього, покута й молитва. Господь Бог уже за життя прославив його численними благодатями. Своє земне життя Франциск Солано закінчив у Лімі в 1610 році.

Св. Бонавентура народився в Баньйореджіо (Італія) близько 1218 року. Вже в дитинстві, коли він тяжко захворів, мати доручила його молитвам св. Франциска й віддала під його духовну опіку. Одужавши, юнак розпочав навчання в університеті в Парижі. Після вступу до ордену Братів Менших і закінчення навчання впродовж сімнадцяти років був уславленим професором філософії і теології. В 1257 році, маючи тридцять шість років, був обраний генералом Ордену. Призначений єпископом і кардиналом став одним з найближчих радників Папи Григорія Х у приготуванні Вселенського Собору в Ліоні в 1274 році. Помер під час засідання цього Собору в тому ж таки році. Його спосіб життя, ревність і мудрість причинилися до того, що його названо другим засновником Серафимського Ордену, а Папа Сикст V надав йому титул Серафимського Вчителя.

Св. Лаврентій народився в Бріндізі (Італія) в 1559 році. В шістнадцять років вступив до ордену Капуцинів. Після висвячення на пресвітера виконував обов'язки професора, проповідника, провінціала, генерала Ордену й папського легата. Вмів поєднати глибокі знання й письменницьку працю з апостольською діяльністю й любов'ю до молитви. Земне життя скінчив у 1619 році в Лісабоні, де як папський легат став на захист пригніченого народу. За його видатний внесок у філософію Папа Йоан ХХІІІ надав йому в 1959 році титул Апостольського Вчителя Церкви.

Марія Магдалина Мартіненго прийшла у світ 1687 року в місцевості Брешія (Італія). У вісімнадцять років вступила до ордену Капуцинок, аби таким чином цілковито присвятити своє життя Божому служінню. Була вихователькою новіціату й настоятелькою. Її внутрішнє життя відзначали смирення, вбогість і любов до молитви. Листи, які вона залишила, є цінними документами, що віддзеркалюють її духовне життя. Земну путь закінчила в 1737 році. Блаженною її проголосив Папа Лев ХІІІ у 1900 році.

Марія Тереза від Дитятка Ісуса народилася у Варшаві 1902 року. Вступила до монастиря Кларисок в Пшасниші 12 серпня 1923 року. Свої перші обіти склала 15 серпня 1924 року, а вічні - в 1927-му. Незважаючи на хворобу, була завжди ласкава до всіх. Відзначалася духом молитви і працьовитості. 2 квітня 1941 року гітлерівці вдерлися до монастиря й заарештували усіх черниць, яких згодом вивезли до концтабору в Дзялдові (Польща). Виснажена тюремною неволею, віддала Богові духа 25 липня 1941 року. Жертвувала свої страждання Господеві за звільнення сестер, яких справді по двох тижнях після її смерті відпустили на волю. 13 червня 1999 року Папа Йоан Павло II зачислив її до лику блаженних разом з іншими 107 мучениками Другої світової війни.

Св. Франциск особливо любив Пресвяту Діву Марію, Матір Спасителя. Під час своїх подорожей по умбрійській землі знайшов під Ассізі маленьку капличку, присвячену Божій Матері. А що капличка була зруйнована й занедбана, то відновив її. На прохання Франциска отці бенедиктинці з гори Субіако пожертвували її йому за умови, що як його спільнота розростеться в Орден, каплиця буде його колискою. Сюди св. Франциск часто приходив на молитву й тут скінчив земне життя в 1226 році. У цій церковці також отримав надзвичайну благодать: одного разу йому явилася Пресвята Діва разом зі своїм Сином Ісусом Христом і промовила до нього: „Проси в мене, чого хочеш”. Тоді Франциск попросив, аби кожен, хто ввійде в цей храм, отримав відпущення всіх своїх гріхів. Папа Гонорат ІІІ затвердив, а інші Папи підтвердили цей відпуст, силою якого вірні отримують відпущення всіх кар, належних за гріхи. Сьогодні відпуст Порціюнкули можна отримати не лише у францисканських храмах, а й в усіх парафіяльних церквах.

Агатангел Ноурі народився у Франції в 1598 році. Маючи двадцять один рік, вступив до ордену Капуцинів. Після висвячення на пресвітера працював на місіях в Єгипті та Ефіопії. Своєю діяльністю зробив великий внесок у справу об'єднання Церкви.

Кас'ян народився в Нантес у 1607 році. Після вступу до ордену Капуцинів і висвячення на пресвітера працював разом з бл. Агатангелом на місіях у Ефіопії. Відрізнявся особливою турботою про вбогих і хворих, яких самовіддано доглядав під час епідемії. Обидва пресвітери віддали своє життя в жерту Богові, прийнявши мученицьку смерть, захищаючи віру в 1638 році в Абісінії, в місті Гондар.

Св. Домінік народився близько 1170 року в Каларуезі в Іспанії. Здобувши теологічну освіту, був висвячений на пресвітера. Бачачи зло єресі альбігойців, що поширювалася, вирішив присвятити себе апостольській праці серед тих, хто заблукав. Робив це словом, але особливо прикладом життя. Для кращої організації справи проповідництва заснував орден, який отримав назву Проповідників. Св. Домінік жив у великій дружбі зі св. Франциском з Ассізі. Земне життя закінчив у Болоньї в 1221 році.

Св. Клара Шіфі народилася в Ассізі в 1193 році. Зачарована життям і діяльністю свого сучасника св. Франциска, вирішила зректися всього і, як він, досконалим чином наслідувати Христа. Маючи вісімнадцять років, прийняла покутну шату ІІ Ордену, співзасновницею якого стала разом зі св. Франциском. Протягом сорока років жила в бідному монастирі при церкві св. Даміана в Ассізі. Стараючись за прикладом Серафимського Отця Франциска якомога вірніше дотримуватися Євангелія, вона вела дуже сурове життя, сповнене зречень і ревної молитви. Земне життя скінчила в 1253 році. Її тіло, збережене від тління, зберігається в присвяченій їй базиліці в Ассізі. В 1255 році Папа Олександр IV проголосив її святою. ІІ Орден св. Франциска взяв від імені своєї засновниці назву - орден Сестер Кларисок.

Марко народився біля Авіано (Порденоне), в Італії, 17 листопада 1631 року. В сімнадцять років вступив до ордену Братів Менших Капуцинів і в двадцять чотири був висвячений на пресвітера. Після сімнадцяти років чернечого життя, проведеного в молитві, смиренності та в укритті, був призначений проповідувати. Долав шляхи Європи і збирав великі натовпи вірних, які слухали його в церквах і на площах. Він закликав їх до віри, практикування християнського життя, розкаяння в своїх гріхах, навернення. Завдяки святості життя й заслуженому авторитету був призначений Папою Інокентієм XI апостольським місіонером і папським легатом. Був частим гостем у королівських палацах, впроваджуючи єдність і згоду в той неспокійний час. Мав особливу дружбу з австрійським імператором Леопольдом I та його родиною. Супроводжував війська християн під час оборони Відня. Польський король Ян Собеський, який брав активну участь у цій воєнній кампанії, захоплений особистістю Марка з Авіано, твердо вирішив добитися оселення Капуцинів в Речі Посполитій. Після довгих і виснажливих подорожей Марко помер у Відні 13 серпня 1699 року, отримавши апостольське благословення й стискаючи в руках розп ' яття. Папа Йоан Павло II зачислив його до лику блаженних 27 квітня 2003 року.

Св. Максиміліан Кольбе народився в Здунській Волі біля Лодзі (Польща) в 1894 році. Вступив до Францисканського Ордену й у 1918 році був висвячений на пресвітера. Незважаючи на особисту любов до крайньої вбогості, в апостольській праці використовував найсучасніші засоби. Ревно поширював пошану до Непорочної Марії. В 1941 році був ув'язнений німцями й перебував в концентраційному таборі в Освенцімі, де усім подавав приклад терпеливості. Добровільно прийняв смерть у камері голоду замість одного з в'язнів. Помер 14 серпня 1941 року. Папа Йоан Павло ІІ 10 жовтня 1982 року проголосив його святим, а також назвав його покровителем виснажливого для людства двадцятого століття.

Під час французької революції XVIII століття на кораблях в Рошфорі були ув'язнені 829 священиків і ченців, оскільки вони відмовились скласти присягу на цивільній Конституції. Їх піддали репресіям, великим приниженням і брутальному утиску. Протягом десяти місяців померли 547 осіб. З-посеред цих героїв віри й вірності Папі й Римській Церкві 1 жовтня 1995 року Папа Йоан Павло II зачислив до лику блаженних Жана Батіста Сюзі і 63 його сподвижників. Серед них було двоє братів менших конвентуальних: Людовік Армон Адам (1741-1794) та Миколай Савуре (1733-1794), а також троє братів капуцинів.

Жан-Луї з Бесансону (Жан Батіст Лоїр) народився 11 березня 1729 року. Вступив до ордену Капуцинів у 1749 році в Ліоні. Після висвячення на пресвітера прославився як сповідник і духовний керівник. Був монахом, який відзначався шляхетністю духа, великодушністю, смиренням, спокоєм. Випромінював францисканську радість. Помер 19 травня 1794 року.

Протасій з Сеє (Жан Бурдон) народився 1 квітня 1747 року. Вступив до ордену Капуцинів 26 листопада 1767 року в Байо. Після висвячення на пресвітера був провінційним секретарем, проповідником і ректором семінарії. Сильний тілом і духом, відзначався стійкістю у вірі, розсудливістю, вірністю чернечим правилам та іншими чеснотами. Помер 23 серпня 1794 року.

Севастьян з Нансі (Франсуа Франсуа) народився 17 січня 1749 року. Вступив до ордену Капуцинів 24 січня 1768 року в Сан-Мішель. Після висвячення на пресвітера був сповідником, проповідником і помічником настоятеля. Жив взірцевим чернечим життям, відзначався винятковою побожністю. Помер 10 серпня 1794 року.

Бернард народився 7 листопада 1604 року в Оффіді (Мархія), в Італії. З дитинства, ще малим пастушком, провадив інтенсивне релігійне життя. У двадцять два роки став капуцином, збагачуючись найкращими францисканськими чеснотами. Протягом свого довгого життя був кухарем, садівником, фуртіяном, доглядав хворих, збирав милостиню.
У віці 65 років був посланий до Оффіди, де виконував свій обов'язок збирача милостині з радістю, яка поєднувалася з покутою і апостольством спасіння душ. Доживши до глибокої старості, Бернард проводив свої дні в молитві та покаянні.
Помер 22 серпня 1694 року. Папа Пій VI 25 травня 1795 року зачислив його до лику блаженних. На смертному одрі Бернард нагадав братам про обов'язок вірного дотримання Уставу, взаємної любові, а також життя в мирі й великій любові до вбогих.

Св. Людовік ІХ народився в 1214 році. В двадцять два роки став королем Франції. Відзначився покутною практикою, любов'ю до молитви й турботою про бідних. Як король турбувався про лад, мир і добробут свого народу. Був членом ІІІ Ордену св. Франциска. Заради визволення гробу Христового в Єрусалимі з рук іновірців брав участь у хрестових походах. Земне життя закінчив у 1270 році поблизу Карфагену. Покровитель ІІІ Ордену св. Франциска.

Аполлінарій Морель належав до групи мучеників під час переслідувань у Франції в 1792 році. Разом з двома францисканцями, Жаном Франсуа Бурте і Северином Жіро, і ще зі 150 іншими пресвітерами заплатив життям за те, що не склали так званої цивільної присяги, яка порушувала права Церкви.

Серафимський Отець Франциск від моменту свого навернення успішно прямував до повного й досконалого вподібнення до Христа. Під час його молитви на Альверні в містичному пережитті Христос позначив тіло Франциска слідами своєї муки. Це відбулося за два роки до його смерті, в 1224 році. З того моменту вже й зовні Франциск був подібний до Христа. Був щасливий, що може терпіти так само, як Той, Котрий через страждання й смерть став Спасителем світу.

Св. Йосиф з Копертіно народився в 1603 році в Апулії (Італія). Після вступу до ордену Братів Менших Конвентуальних і висвячення на пресвітера всією душею віддався справі поширення Божого Царства. Бог обдарував його надзвичайними дарами благодаті, й він плідно працював над спасінням душ. Відзначався послухом, смиренням і терпеливістю, а також побожністю до Євхаристії й Божої Матері. Земне життя закінчив у 1663 році.

Св. Франциск народився в 1804 році в Кампороссо в Італії. В двадцять один рік вступив до Ордену Братів Менших Капуцинів у Генуї. Як брат Ордену прагнув у дусі віри виконувати найнижче служіння. Протягом сорока років був збираче милостині. Щодня спілкуючись з людьми, проповідував серед них прикладом свого життя, молитвою й покутою. Всі турботи, переживання, клопоти й труднощі людей довіряв у молитві Богові й таким чином випрошував благодаті. Коли в 1866 році в Генуї вибухнула епідемія холери, просив у молитві Бога, щоб прийняв його життя як жертву за улюблене місто. Помер внаслідок зараження в тому ж таки році. Після його смерті епідемія поступово почала згасати.

Ігнатій Бельвіскотті народився 5 червня 1686 року в Санта Агаті (П'ємонте, Італія), на хрещенні отримав ім'я – Лоренцо Мауріціо. Висвячений на дієцеціального пресвітера, зрікся парафії й титулу каноніка і вступив до ордену Братів Менших Капуцинів. Відзначався особливим послухом своїм настоятелям. Виконував різні доручення, зокрема був наставником послушників і військовим капеланом, у святості життя й глибині навчання. Багато років мешкав у монастирі в Турині, будучи провідником душ і служачи хворим. Там він і помер 22 вересня 1770 року. Вславився героїчними чеснотами і чудами. Папа Павло VI зачислив його до лику блаженних 17 квітня 1966 року. Папа Йоан Павло II 18 травня 2002 року проголосив його святим.

Святий отець Піо, Франческо Форджоне, народився 25 травня 1887 року в П'єтрельчіні (Італія), в дієцезії Беневенто. До ордену Братів Менших Капуцинів вступив 6 січня 1903 року як кандидат у пресвітери. Висвячений був 10 серпня 1910 року в катедрі в Беневенто. 28 липня 1916 року прибув до монастиря Сан Джованні Ротондо, на пагорбах Гаргано, де, за винятком невеликих перерв, перебував аж до дня смерті, тобто до 23 вересня 1968 року. У п'ятницю, 20 вересня 1918 року, в чернечому хорі старої церкви під час молитви перед Розіп'ятим отримав стигмати, які залишалися відкритими і кровоточивими впродовж п'ятдесяти років. Зорганізував Групи молитви, його стараннями була побудована сучасна лікарня, якій він дав назву „Дім Полегшення в Стражданнях”.
Папа Йоан Павло II 2 травня 1999 року зачислив його до лику блаженних, а 16 червня 2002 року – до лику святих. Святий отець Піо залишив прекрасне свідчення любові до Господніх страстей і Євхаристії, вірним і покірним слугою якої він був. Прославився як чудовий керівник душ. Через його витривале служіння в сповідальниці Бог виявив сучасному світові красу своїх діл милосердя.

Аврелій народився в Іспанії у 1886 році. Вже з юних років його притягало францискансько-капуцинське євангельське життя, яке він обрав для себе. Під час релігійних переслідувань в Іспанії був змушений залишити монастир і сховатися в родинному домі. Був схоплений і вбитий 28 серпня 1936 року. Вмирав з окликом: "Хай живе Христос-Цар!" У тому самому часі й з того самого приводу було замордовано інших 11 співбратів капуцинів та п'ятьох сетер кларисок-капуцинок.

Блаженний Інокентій народився в Віардо (Італія) 19 березня 1844 року. У зовсім молодому віці вступив до колегії і 2 червня 1867 року став пресвітером. Виконував різні доручення, зокрема був настоятелем. У віці 30 років вступив до ордену Капуцинів, з ентузіазмом приймаючи суворі вимоги францисканського життя.
Своїм виконанням чернечих обов'язків він не зміг виправдати сподівань настоятелів, що спричинилося до поглиблення його покори. Але висока духовність незмінно спонукала його до невпинної молитви, покути, присвячення себе проповідництву і сповіданню вірних. Знаходив радість у молитві перед кивотом, мав особливу побожність до молебню Хресної дороги.
Виголошуючи, з огляду на послух, своїм братам реколекції, помер у Бергамо 3 березня 1890 року. Його реліквії зберігаються в Берцо.
До лику блаженних його зачислив Папа Йоан XXIII 12 листопада 1961 року. Це оригінальний святий, який, якщо дивитись зовні, не має цікавої історії, не має, здавалося б, що розповісти, який жив серед незначущих подій, але саме тому він – “сучасний святий, святий для нашого часу,” – як скаже Папа Йоан у беатифікаційній промові, – тому що він жив серед нас і залишив приклад молитви й суворості життя.

Св. Франциск (Йоан Бернардоне) народився в Ассізі (Італія) в 1182 році в родині заможного купця. Спочатку жив безтурботним життям, але під впливом Божої благодаті покинув його й вирішив наслідувати Христа на дорозі вбогості, покути, молитви й смирення. Заснував орден Братів Менших. Потім з допомогою св. Клари заснував жіночий орден, названий Другим Орденом, і нарешті для мирян заснував Третій Орден Покутників. Своїм прикладом і через засновані ним інститути св. Франциск мав величезний вплив на духовне й творче життя Середньовіччя. Під кінець життя на горі Альверна отримав стигмати Господніх страстей. Помер в Ассізі 3 жовтня 1226 року. Через два роки був проголошений святим. В 1230 році його тіло перенесли в нову базиліку.

Св. Серафим народився в Монтегранаро біля Анкони (Італія) в 1540 році. В юнацькому віці вступив до ордену Капуцинів. Не був особливо обдарованим. Більше того, недостатньо практичний розум і здібності стали причиною численних принижень. Усі випробовування життя зносив з великою терпеливістю й смиренням за прикладом Серафимського Отця Франциска. З любов'ю віддавався молитві, з якої черпав міць і силу для щоденного життя. Крім цього з великим зрозумінням ставився до своїх ближніх. Земне життя закінчив у 1604 році.

Сьогодні родини францисканських Орденів жертвують свої молитви та участь в Євхаристії в намірі тих померлих, котрі на землі формували своє життя на взірець Серафимського Патріарха. Молімося також за наших померлих батьків, родичів і благодійників.

Св. Миколай народився в Далмації в 1340 році. Прагнучи якомога повніше наслідувати Христа, вступив до ордену Братів Менших. У 1384 році разом зі своїм братом Деодатом виїхав на місію в Палестину. Разом з іншими францисканцями проповідував мусульманам Христове Євангеліє. В 1391 році виголосив апологію християнської віри перед мусульманським володарем в Єрусалимі. Обурений володар наказав св. Миколаєві заперечити всі аргументи, що свідчать про істинність християнської віри. Непорушність у вірі була причиною того, що всіх монахів кинули до в'язниці й замордували.

Св. Єлизавета Угорська народилася в 1207 році. Була дочкою угорського короля Андрія ІІ. Згідно звичаїв, що панували в Середньовіччі, вже в дитинстві була заручена з Людовіком, князем Тюрінгії. Від наймолодших літ робила численні вчинки милосердя: доглядала хворих і прокажених. Після смерті чоловіка її вигнали з замку з трьома малими дітьми. Вона мужньо й зі смиренням перед Божою волею прийняла цей хрест. Вступила до ІІІ Ордену св. Франциска й повністю присвятила себе служінню вбогим і покинутим. Заробляла на життя працею своїх рук, живучи в лікарні, яку сама побудувала. Повна заслуг перед Богом і людьми, на двадцять четвертому році життя, в 1231 році, відійшла з цієї землі по вічну нагороду в небі.

Св. Леонард народився в Порто Мауріціо (Італія) в 1676 році. На двадцять першому році життя вступив до ордену Братів Менших св. Франциска. Після висвячення на пресвітера став професором філософії, згодом впродовж сорока років з великою ревністю проголошував місії серед народу. Своїм словом, а особливо вчинками покути, молитвою та роздумами над Господніми страстями для багатьох відкрив брами Божого Царства, а блукаючих привів до Христової вівчарні. Помер у 1751 році.

Св. Франциск Антоній Фасані народився в 1681 році в Апулії (Італія). Ще юнаком вступив до ордену Братів Менших Конвентуальних. Після висвячення на пресвітера віддав усі свої сили проголошенню Євангелія. Відзначався суворістю життя й побожністю до Непорочної Божої Матері. Приблизно сорок років виконував обов'язки проповідника. Сердечною любов'ю обдаровував убогих, сиріт, хворих, а особливо ув'язнених. Земне життя закінчив у 1742 році.

Св. Яків з Мархії народився в Мантепрандоне (Італія) в 1394 році. Після закінчення університетського навчання в Перуджії вступив до Ордену св. Франциска, а висвячений на пресвітера, віддався праці проповідника. Був вірним учнем і послідовником св. Бернардина із Сієни. Впродовж п'ятдесяти років проголошував Христове Євангеліє в багатьох країнах Європи. Завдяки його праці до єдності з Церквою повернулмся біля п'ятдесяти тисяч іновірців. У щоденному житті відзначався смиренням і любов'ю до молитви. Через свої проповіді поширював культ Пресвятого Імені Ісуса. Помер у Неаполі в 1476 році.

Сьогодні францисканські родини вшановують Усіх Святих, які, наслідуючи Христа і св. Франциска та зберігаючи Статут Бідняка з Ассізі, досягли євангельської досконалості. Від ХІІІ століття аж до наших днів Францисканський Орден дав близько двохсот п'ятдесяти святих і блаженних. Серед них є священики, ченці, черниці й миряни з ІІІ Ордену. Вони є нашими покровителями у Бога.

Блаженна Марія Анжела народилася 1 вересня 1592 року. В дуже молодому віці вступила до монастиря Кларисок-Капуцинок. Склала обіти 8 вересня 1609 року. Була наставницею послушниць, абатисою, засновницею монастирів. Господь обдарував її численними містичними дарами. Відзначалася побожністю до Дитятка Ісуса, Пресвятого Серця, Господніх страстей, а в особливий спосіб – до Євхаристії. У реальній присутності Христа вбачала зібрану всю христологію: втілення, смерть і воскресіння Господа.
У цих тайнах Христа невід'ємною для неї була присутність Марії, близькість Якої вона відчувала у глибинах своєї душі.
Фізичні і духовні випробування зробили її душу ще приємнішою для Господа. Її містичні переживання викладені в записах, складених нею за наказом її сповідників.
Померла 2 грудня 1665 року. До лику блаженних її зачислив Папа Йоан Павло II 23 травня 1982 року.