Орден Братів Менших Капуцинів в Україні

Промова Генерального Міністра
бр. Мауро Йорі
до братів з Віце-провінції України та Росії,
яка була виголошена в Красилові 15 жовтня 2009 р.
(уривки)

Я здивований тим, що міг побачити в Україні під час своєї візитації. Ви дуже задіяні в душпастирстві. Ви задіяні на такому фронті євангелізації, який для Ордену є досить новим. Це – фронт євангелізації іншого типу, який відрізняється від тієї, з якою ми маємо справу, наприклад, в Африці. Там євангелізувати – значить створювати людяніші умови життя: будувати й закладати школи, лікарні, лікувальні пункти тощо.

Натомість в Україні я побачив євангелізацію, що не так сильно пов'язана з матеріальними речами. У вашому випадку євангелізація тісно пов'язана з досвідом спільноти: ви багато працюєте з різними групами, даєте цим групам свій певний простір та місце, світські особи можуть використовувати монастирські приміщення, й не одне. Спосіб вашого життя й душпастирства є для мене свого роду відкриттям. Такий стиль пастирської праці сприяє тому, що ви маєте дуже добрі взаємини з людьми. Наприклад, вчора у Вінниці я мав можливість побачити, яка велика кількість світських осіб задіяна в різних служіннях; так само й у Дніпропетровську, де ми відслужили Євхаристію на руїнах поверненого костьолу. Я переконався в тому, що ви можете бути новаторами.

Для мене дуже важливим було довідатись, як ви працюєте, якими є ваші потреби й подивитись, як багато ви ще маєте зробити. Я помітив, що свідоцтво доброти й милосердя до людей – це плід нашого братерського життя, тобто братерське життя не обмежується лише спільними обідами, спільними молитвами й капітулами. На людей справить враження те, що ми є спільнотою, яка шукає Бога, тож не будемо справляти враження, що ми є фахівцями й маємо відповіді на всі питання.

Справжнє молитовне життя надає душпастирському заангажуванню ще глибший вимір. Багато наших братів досягло високого ступеня святості завдяки тихому життю в особистій молитві. Я пригадую маленьке місце для молитви братів у вінницькому монастирі – колись це був ораторій, що багато років слугував братам для особистої молитви. Брати виконали вказівку Ісуса Христа молитися в осібному місці.

Дорогі брати! Це дуже важливо! Автентичність йде від життя в спільноті й служить доказом того, що ви не робите для себе жодних «пільгових тарифів». Треба мати дух молитви й шукати присутності Бога в кожному місці. Бажаю вам, щоб ви були знаряддям в руці Святого Духа.

Наступна річ, яка лежить на серці Генерального Міністра – це проблема початкової та постійної формації. Адже формація – це, перш за все, дорога християнського втаємничення, як сказано в Конституції. Тож на цій дорозі ми повинні пройти певні етапи. Форматорам же належить особлива пошана й допомога.

Францисканську харизму, що була й залишається НОВИНОЮ в Церкві, потрібно пропонувати іншим як дорогу, що вимагає зусиль. Не можна відділити початкову формацію від постійної. Вічні обітниці – це не кінець, а лише початок її нового етапу. Для нас формація не закінчується ніколи, адже ми постійно потребуємо навернення.

У формації присутній також елемент передавання харизми. У нашій капуцинській церковці у Вінниці ми були свідками вічних обітниць Сергія. Одначе ми не можемо затримуватись на переживанні харизми в типовій для нас храмовій архітектурі, адже наша харизма не пов'язана з якимось місцем – наш харизма пов'язана з людьми! Не зосереджуйтеся лише на зусиллях з повернення колишніх церковних споруд, а створюйте нові місця присутності. Харизма перебуває в людях – і це є основна правда!

Ви, брати зі Східної Європи, маєте велике завдання до виконання: увійти в діалог з молоддю інших континентів і показати, в чому полягає капуцинський спосіб наслідування Христа. Такий спосіб є дорогою повного самозречення, сходження додолу, а не вознесення. Це – один з важливих закликів, що стоять сьогодні перед Орденом, який переживає розквіт в Індії, Африці та Центрально-Східній Європі.

(Текст неавторизований;
переклад з італійської на польську брата Томаша Вронського;
переписав з невеликими скороченнями з магнітофонного запису
брат Єжи Зелінський)

В рамках святкування 800-річчя затвердження францисканського Статуту та 300-річчя присутності капуцинів на території сучасної України до нас прибув Генеральний міністр брат Мауро Йорі (Mauro Johri) разом з генеральним Дефінітором братом Юре Сарцевіч (Jure Sarcevic) та Провінціальним міністром братом Яцком Валігура (Jacek Waligora).

Під час свого перебування з 9 по 16 жовтня наші гості відвідали братерські спільноти Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Києві, Вінниці, Красилові та Старокостянтинові.

Візит в Україні брат Мауро розпочав з Дніпропетровська. Під час воскреслої Євхаристії з участю ординарія Харківсько-Запорізької єпархії єпископа Мар'яна Бучка, Генеральний міністр освятив дзвін як знак вдячності за повернення храму та 10-річну присутність капуцинів на сході України, а також пам'ятну дошку, на якій перелічені всі місця, де капуцини перебували протягом 300 років. Наприкінці Святої Служби брати капуцини та терціарії відновили свої обіти на руки Генерального міністра.

Після обіду відбулась зустріч за світськими францисканцями з регіону Придніпров'я, під час якого брати и сестри ділилися досвідченням свого життя. На закінчення зустрічі вони отримали від Генерала текст Статуту св. Франциска.

В середу, 14 жовтня, в Вінниці ми святкували разом з нашими гостями з Риму та єпископами: ординарієм кам'янецьким єпископом Леоном Дубравським OFM, єпископом дрогічинським Пацифіком Антонієм Дидичем OFMCap та єпископом-сеньором Станіславом Падевським OFMCap. Аби розділити з нами цю урочистість прибули Провінціальний міністр Братів Менших, делегат Братів Менших Конвентуальних, брати капуцини з Польщі, сестри з різних згромаджень, а також вінницькі добродії та парафіяни. Під час Євхаристії брат Сергій Кіппа склав на руки Генерального міністра вічні обіти. Також і всі згромаджені брати відновили на руки генерала свої обіти, а наприкінці всі отримали текст францисканського Статуту.

Після смачного обіду всі зібрані мали можливість подивитися на великому екрані коротенький фільм про історію та теперішнє життя капуцинів в Україні, а також однієї частини «Антивірусної програми для дітей ІХТІС», яка твориться в Вінниці. Для шанувальників музики була передбачена ще одна пропозиція – органний концерт у виконанні пана Георгія Куркова.

Зустріч всіх братів Віце-Провінції України з Генеральним міністром, Генеральним дефінітором та Провінціальним міністром відбулось в четвер 15 жовтня в Красилові. Після короткого ознайомлення з працею та потребами місцевої спільноти ми перейшли до нашого братерського діалогу. Після привітання та подяки брат Мауро звернувся до зібраних братів зі словом. Спочатку він поділився своїми спостереженнями відносно нашої Віце-Провінції, про те, що вдалось помітити, чого не побачив, які є потреби чи нові завдання. Пізніше після перерви Генеральний міністр розповів про те, що носить в своєму серці він разом з усім генеральним урядом, про те, які спільні турботи стоять перед ними. Був також час на запитання та ділення власним досвідченням. На закінчення зустрічі Генеральний міністр уділив всім братам благословення.

Після обіду гості поїхали до Старокостянтинова, де ознайомились з життям і труднощами місцевої спільноти. Генеральний міністр зустрівся також с людьми, які знаходяться в залежності, які займаються генеральним ремонтом будинку для реабілітаційного центру при нашому монастирі.

Наступним пунктом візиту була спільнота світських францисканців, які живуть в Острополі. Брат Мауро з зацікавленням вислухав розповідь про їх життя і діяльність, після чого уділив благословення.

14 жовтня у вінницькому костелі Матері Божої Ангельської на святкування зібралася велика францисканська родина. Нагод для святкувань знайшлося чимало. Вічні обітниці в Ордені Братів Менших Капуцинів складав Сергій Кіппа з Вознесенська Миколаївської області. Також відзначали 800-річчя затвердження статуту св. Франциска та 300-річчя присутності капуцинів в Україні. На святкування, які очолив генеральний міністр Ордену Братів Менших Капуцинів приїхали всі брати Віце-провінції ордену капуцинів в Україні та Росії, єпископи-капуцини Станіслав Падевський та Пасифік Дідич, єпископ Леон Дубравський, настоятелі провінцій Братів Менших та Братів Менших Конвентуальних, провінціал Краківської провінції Братів Менших Капуцинів та інші священики і парафіяни. Особливе місце на урочистості займала родина брата Сергія - його мати та сестра.

Особливого смаку і так незвичайній події складання вічних обітниць євангельського життя в чернечому ордені, додавало те, що обітниці брат Сергій мав складати безпосередньо на руки генерального міністра. Брат Сергій, який перейшов до ордену капуцинів з ордену братів менших розповів про жарт, який виник у братерстві: «Щоб складати вічні обітниці на руки генеральному міністру, слід 4 роки побути у братів менших». Жарти-жартами, а перед братом Сергієм за кілька миттєвостей відкривався абсолютно новий для нього шлях богопосвяченого життя. Життя, в якому виповнюються слова апостола: «І живу вже не я, а Христос живе в мені».

Коли брат Сергій, згідно з традицією, лежав долілиць перед вівтарем у костелі співали Літанію до святих про заступництво для нового монаха. Усі зібрані просили Бога про велику благодать для брата Сергія і витривалість у покликанні. Після цього генеральний міністр прочитав молитву італійською мовою, брат Сергій поставив особистий підпис, засвідчуючи свій вільний вибір жити чернечим життям. А далі був дуже зворушливий момент, коли брати з Віце-провінції ордену капуцинів в Україні та Росії обіймами вітали новонародженого монаха, тим самим підтвержуючи, що приймають його у свою спільноту. Як сказав генеральний міністр брат Мауро Єрі, звертаючись до щойно богопосвяченого: «Нехай ця спільнота буде для тебе Божим даром і допомогою, але і ти не забувай допомогати браттям».

Урочисте богослужіння закінчилося побажаннями від дорогих гостей, а святкування перемістилися за трапезні столи. Присутні ділилися своїми враженнями, досвідом життя і просто радістю перебування у братерській спільноті. А на кінець настоятель парафії Матері Божої Ангельської брат Юстин Русин подарував усім справжню несподіванку. Гості змогли подивитися короткий фільм про історію капуцинів на українських землях та їх сучасне служіння, а також послухати дивовижний голос органу.

Очі присутніх, осяяні дивовижним блиском, їх посмішки і замріяний вираз облич говорив про те, що свято вдалося. Далі перед капуцинами лежав шлях до наступного монастиря, в якому відбуватимуться урочистості. А також шлях до людей, які потребують Доброї Новини і зустрічі з Ісусом. Відтепер на цьому шляху євангелічного життя з'являтимуться сліди і нового капуцина - брата Сергія Кіппи.

10 жовтня в Україну прилетів генеральний міністр Ордену Братів Менших Капуцинів брат Мауро Єрі. 72-й генеральний міністр ордену капуцинів народився 1 вересня 1947 року в селищі Бівіо (Швейцарія). Генеральним міністром ордену брат Мауро Єрі був обраний у вересні 2006 року.

У рамках свого першого візиту до України, присвяченого 800-річчю затвердження статуту св.Франциска та 300-річчю присутності капуцинів в Україні, брат Мауро відвідає всі шість капуцинських монастирів, щоб поспілкуватися з братами капуцинами, побачити умови їхнього життя і підтримати у служінні.

Відвідини України брат Мауро розпочав з Дніпропетровська, в якому крім двох вищезгаданих ювілеїв цього року святкують також 10-річчя служіння капуцинів у цьому місті. Також 10 жовтня виповнилося рівно два місяці відтоді, як багатостраждальний храм у Дніпропетровську став власністю парафії. У подарунок місцевій спільноті генеральний міністр ордену капуцинів привіз 300-килограмовий дзвін, який встановили на храмі. 11 жовтня, під час недільного богослужіння, брат Мауро освятив цей дзвін, а до того генеральний міністр мав змогу побачити храм, пообідати з братами і зустрітися зі світськими францисканцями.

На початок зустрічі з наступником св. Франциска старша місцевої францисканської спільноти «Придніпров'я» (об'єднує світських францисканців Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Кривого Рогу, Слов'янська та Новомосковська) сестра Юлія розповіла брату Мауро про життя спільноти. Брат Мауро запитав присутніх: «Що найбільше Ви цінуєте у св. Франциску?». Почали лунати різні відповіді: «Любов до братів», «Убогість», «Наслідування Ісуса» тощо. Останнім пролунало: «Він був другим Ісусом». Брат Мауро радісно відповів: «Ви відкрили головне! Я щасливий, що ви знайшли цінність францисканського життя. Саме ви. Кожен знайшов щось, що збагачує його як особу. Св. Франциск хоч і був убогим, але збагатив багатьох. Його простота, радість і вбогість заразили інших». Брат Мауро відзначив, що внутрішня свобода була однією з характерною рис св. Франциска. Показуючи шлях від голови до серця, брат Мауро побажав, щоб цінності св. Франциска проникали у глибину життя його послідовників.

На пам'ять про зустріч світські францисканці подарували генеральному міністру український рушник, який символізує дорогу і вишитий традиційними чорним і червоним кольорами. Даруючи рушник, брату Мауро пояснили, що червоний — символізує колір любові, а чорний — страждання. І цей рушник унаочнює францисканську дорогу — з любов'ю йти до тих, хто страждає. У свою чергу брат Мауро кожному особисто подарував статус св. Франциска і уділив присутнім благословення від св. Франциска.

Наступного дня брат Мауро заздалегідь прийшов до храму, щоб поспілкуватися з українськими журналістами. Генерального міністра ордену капуцинів питали і про служіння в ордені, і про особисте життя. На питання, що йому найбільше сподобалося у Дніпропетровську, брат Мауро з посмішкою відповів: «Мене вразила велика кількість патріотично налаштованих громадян». Напередодні у Дніпропетровську збірна України з футболу обіграла збірну Англії, і місто було наповнене вболівальниками у жовто-блакитних кольорах. Принагідно брат Мауро привітав українців з такою важливою перемогою і розповів, що сам вболіває за швейцарську збірну.

На початку богослужіння, в якому, крім генерального міністра ордену капуцинів, взяли участь правлячий єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії Мар'ян Бучек, радник генерального міністра брат Юре Сарцевич, настоятель ордену капуцині в Україні брат Блажей Суска та інші, настоятель парафії бр. Казимир привітав гостей, коротко розповів про боротьбу останніх років за храм і перемогу Бога в цій справі, а також зачитав лист єпископа-ординарія Харківсько-Запорізької дієцезії Мар'яна Бучека, в якому той просить Віце-провінцію Ордену Братів Менших Капуцинів в Україні та Росії опікуватися храмом св. Йосипа. Після цього єпископ Мар'ян і генеральний міністр ордену капуцинів урочисто відкрили пам'ятну дошку, встановлену на одній зі стін храму, яка нагадує про 300-річчя присутності капуцинів в Україні. На ній перелічені міста, в яких служили капуцини протягом останніх 300 років, а по центру крупними літерами міститься напис: «Deo Gratias» — Богу подяка.

Далі в урочистій процесії священики на чолі з єпископом і генеральним міністром піднялися на другий поверх храму, де був встановлений подарований дзвін. Брат Мауро освятив його і разом з єпископом Мар'яном здійснив перші удари. Луна дзвону рознеслася містом. Пізніше кожен з братів також вдарив у дзвін. У цей час обличчя присутніх були осяяні щасливими усмішками. Перші удари дзвону на храмі св. Йосипа — справді величезна подія для місцевих католиків. Понад 60 років тому радянська влада зняла дзвони з храму, і ось тепер голосом дзвону Бог знову запрошує своїх дітей на молитву. Багато хто не міг стримати сліз, чуючи прекрасний перелив нового дзвону.

Після читання Євангелії від Марка про юнака, якому Ісус відповів: «Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною» (Мк 10, 21б), генеральний міністр звернувся до зібраних з проповіддю.

Брат Мауро поділився своїми відчуттями, сказавши, що йому вперше доводиться відправляти богослужіння у храмі, який ще тільки має бути відреставрований. Його вразило зруйноване склепіння, через яке з дерев прямо на вівтар падає листя.

Повертаючись до слів Євангелії брат Мауро відзначив, що слова «Продати все і роздати бідним» не є самоціллю і втрачають свій первинний зміст, якщо не почути те, що сказав Ісус далі: «Іди за мною». «Це необхідна умова, щоб вільним серцем нести Добру новину», — сказав брат Мауро Єрі. Він нагадав вірним, що через століття після того, як Ісус сказав ці слова, їх почув інший юнак з містечка Ассизі — це був Франциск. Він був багатим, але почувши заклик Ісуса, дослівно виконав його. Батько Франциска був проти такого кроку сина, і Франциск перед єпископом віддав свою одіж батьку і пішов за Ісусом. Спочатку Франциска називали божевільним, але приклад його життя вражав і стали з'являтися інші люди, які за прикладом Франциска бажали слідувати за Ісусом. І 800 років потому багато людей по цілому світу захоплюються цим святим і обирають його шлях.

Після свого навернення Франциск почув слова: «Іди і відбудуй мій храм». Брат Мауро зазначив, що спочатку Франциск ходив від дому до дому і збирав каміння, пісок для відбудови занедбаних храмів навколо Ассизі. Але згодом його любов до Бога та ближнього розпалювала серця тих, хто знаходився поруч , і це відновлювало нерукотворні храми людських сердець.

«Ситуація з дніпропетровським храмом дуже схожа на те, що відбулося у житті св. Франциска. Ви легальними методами домоглися повернення Божого дому. І тепер я кажу вам відновлювати храм на двох рівнях: на першому шукати засобів, щоб відбудувати споруду. Але не забувайте також будувати вас самих, вашу спільноту, щоб вона розсіювала блиск по всьому світу. Щоб змогло повторитися те диво перших часів християнства, коли язичники дивилися на християн і казали: "Подивіться як вони люблять один-одного". І це буде нагодою не лише для того, щоб збільшити простір Церкви, а і збільшити простір любові у суспільстві», — такими словами завершив свою проповідь брат Мауро.

Пізніше на руки наступника св. Франциска присутні світські францисканці відновили свої обітниці євангельського життя. Також і брати капуцини, які служать у Дніпропетровську, відновили свої вічні обітниці жити у чистоті, послуху та вбогості.

Урочисті святкування добігали кінця, гості роз'їжджалися, брати капуцини повернулися у свій монастир. За кілька годин потому брат Мауро вийшов прогулятися біля монастиря. Неподалік стояли четверо юнаків, які жваво обговорювали події цього святкового дня. Вони вирішили підійти до генерального міністра і поспілкуватися з ним. У своїй розмові вони знайомилися один з одним, ділилися враженнями, а на кінець брат Мауро і один з юнаків спонтанно, підбадьорюючи один-одного, прочитали латиною молитву «Під твою милість прибігаємо». У моїй пам'яті наступник св.Франциска брат Мауро Єрі так і залишиться усміхненим, простим і відкритим на Бога та людей.