Життя у Францисканській спільноті

Наступним етапом мого життя став Новіціат . Це етап, який також можна назвати “від'їздом” до нового чудового світу, наповненого численними перспективами і прагненнями, насиченого любов'ю до Бога і бажанням вчинити щось для братів, передусім для убогих і покинутих.

Що таке новіціат ? Що роблять у новіціаті?

Це дуже особливий час, який можна назвати “заручинами” з ідеалом францискансько-капуцинського життя. Протягом цього року ми поглиблюємо знайомство з життям святого Франциска. Пізнаємо перших братів капуцинів, які з ентузіазмом спромоглися втілити в життя францисканський ідеал, живучи в убогості, в молитві та в служінні бідним. Тут ми намагаємось у спільноті у покорі й радості конкретизувати вимоги Євангелія до сьогодення, маючи таке саме прагнення істинності й любові, як і наші перші капуцини. У новіціаті ми вчимося також жити разом, перебуваючи з іншими, йти пліч-о-пліч, допомагаючи потребуючим.

Для нас, братів, спільнота – це фундаментальна цінність. Спільнота – це місце, де ми відчуваємо себе бажаними і коханими братами, незважаючи на наші важкі характери і недоліки. І саме тому, також і назовні, ми бажаємо бути братами усіх і братами з усіма.

Життя у спільноті в новіціаті приємне і спокійне, але, водночас, не позбавлене серйозності та обов'язків. Тут є час тиші, молитви та роздумів. Людина роздумує над життям і тому відчуває міцне прагнення “бути з Ісусом” і часто повторювати за святим Франциском перед хрестом з Сан-Даміано таку молитву:

“О, Всевишній і Преславний Боже!
Розсій темряву мого серця,
Дай мені справжню віру і міцну надію,
Дай безмежну любов, мудрість і розуміння,
Щоб я виконав Твою святу й істинну волю.
Амінь.”

У новіціаті молитва починає займати один з найважливіших моментів протягом дня.

Франциск перетворився на “людину, яка стала молитвою”, і його біографи так описали його спосіб молитви: “Це не була молитва короткочасна або пуста і претензійна, але глибоко побожна, покірна і довготривала – настільки, наскільки це було можливе.”

Слухання Слова, щоденна участь в Євхаристії, братерське служіння – ось “головні складові” (ті самі, що і в першій християнській спільноті) нашого спільного життя, це розгадка таємниці, звідки брати мають стільки веселості й францисканської радості.

Це не та радість, яка швидко минає , не дешева радість або радість, яка є втечею від життя… Для нас, братів, “справжня радість” – це особа Ісуса Христа, якого ми щоденно приймаємо і кохаємо і в якому зростаємо.

Чернечий одяг та обіти >>