Час дуже, дуже швидко втікає і невблагально штовхає нас вперед. Тихо й непомітно пробігають секунди, хвилини, години, дні, місяці, роки, але Ти, Боже, триваєш навіки. Ось вже наближуються великими кроками канікули. Треба ще тільки здати випускні екзамени, залічити всі предмети і вже канікули!!! Розпочинаємо чудовий весняний місяць присвячений Найпрекраснішій серед усіх жінок – МАРІЇ. У вухах ще звучать резурекційні дзвони, а ми триваємо в пасхальній радості. В цьому дусі йдемо через життя з Ісусом, який є Дорогою, Правдою й Життям.
Кожен з нас має свою Дорогу. Називаємо її покликанням. Всі ми як християни маємо спільне покликання, яке випливає з Таїнства Святого Хрещення – ми покликані до святості. Окрім цього спільного покликання кожен з нас має також своє специфічне покликання. Чим воно є? Це передбачений план Творця по відношенню до творіння. Це – Його ідея-проект, ніби якась мрія, яка є в серці Бога, адже доля творіння дуже сильно лежить Йому на серці. Воно проект дому, що потрібен перш, ніж почнемо будову. Проект Бога, який знає нас найліпше. Знає нас ліпше, ніж ми самі себе знаємо. Він знає, що для нас найліпше, знає наші слабкості і таланти, знає наш характер і темперамент. Якщо будемо йти Його дорогою – будемо щасливі і станемо як той гарний дім збудований згідно з проектом. Таким гарним домом, який 16.06.2002 р. отримав найвищий знак якості, є святість, є Отець Піо. Вже малим хлопчиком він мріяв стати монахом. Все своє життя він залишався вірним своєму покликанню і таким чином він був щасливий і радісний, адже він йшов за Ісусом, який є Дорогою. Якщо хочемо так як Отець Піо йти за голосом свого покликання, ми повинні постійно задавати Богу питання:
«Господи, що Ти хочеш, щоб я робив?»
В існує чотири дороги покликання: подружнє життя, самотнє життя, священицьке життя і життя чернече. Це – чотири великі шляхи, що провадять до однієї мети – Неба. Однак не означають вони, що кожна людина, яка йде одним з них, є така сама, адже ж кожний з нас має єдине й неповторне покликання, тому що кожен з нас є іншим. Достатньо тільки порівняти 13 святих нашого Ордену, щоб побачити, яким великим є багатство кожної людської особи. Хоча вони носили такий самий монаший одяг, кожен з них мав єдине в своєму роді завдання до виконання, і кожен з них мав виняткову дорогу, яка провадить до святості. Для св. Леопольда це була сповідальня, для св. Франциска з Компороссо це радісне збирання пожертвувань по вулицях Генуї, для отця Піо це євангелізація тисяч християн за допомогою чудотворних дарів, яких Господь Бог йому не жалів. Також кожен з нас має виконати свою місію, своє покликання, своє завдання, котре є Даром від Нього, Його проектом, рецептом на те, як осягнути щастя у житті. Не змарнуй цього шансу, поки не пізно, щоб врешті увійти на Його дорогу і крокувати в своїм житті згідно з Його волею. Залиши свої «майже мудрі» проекти і мрії і запитай Його, яким є Його мрія і план стосовно Твого життя. Бо тільки Ісус є ДОРОГОЮ.
Існує ПРАВДА про мене самого, про моє життя, про його початок і кінець. Цією правдою є Ісус. Не будь невіруючим як Пилат, який питав Ісуса: «Що це правда?» Він зробив великий промах , адже та Особа, яка стояла перед ним під час прослуховування, власне вона була самою ПРАВДОЮ. Але як знаєш сам, в дискусії важко переконати до чогось особу, яка вже заздалегідь є переконана у чомусь зовсім іншому. Якщо тебе цікавить правда про тебе самого, стань перед дзеркалом свого життя. Тим дзеркалом є молитва, яку називаємо іспитом сумління. Заохочую тебе до щоденного вечірнього іспиту сумління: «Що доброго я зробив сьогодні? Чи я йшов дорогою Ісуса чи своєю? Чи я любив ближнього як себе самого? А може тільки себе?» Тільки не будь як людина, про яку говорить св. Яків: «Бо хто слухає слово і не виконує, той схожий на чоловіка, котрий розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі: Він подивився на себе, відійшов – і відразу забув, який він.» (Як 1, 23-24)
Якщо в тобі і є життя, то тільки тому, що йдеш дорогою Ісуса і знаєш правду. Через це твоє життя має сенс, ти маєш конкретну ціль у житті, достойне завдання до виконання, місію і великі можливості завдяки благодаті Бога, який ніколи не залишає нас на дорозі життя. Якщо ти зустрічаєш на своїй дорозі людей, в яких вигасло життя або вони втратили надію і віру, уділи їм трохи зі свого серця, зі свого життя. Є так багато людей, які потребують наших рук, теплого голосу повного радості і надії, нашого усміху, часом просто нашої присутності. Можливо розв'язання проблеми браку миру у Святій Землі є поза засягом наших можливостей (хоча завжди лишається молитва), але напевно справа миру й радості в моїм домі, в моїй родині, серед друзів і знайомих є без сумніву в моїй компетенції і в межах моїх можливостей з допомогою Божою. Хай яскравим прикладом буде для нас особа Святішого Отця Йоана Павла ІІ, який, не зважаючи на свої роки, цілий час безустанно і творчо виконував своє прекрасне покликання і зовсім не збирався піти у відпустку або звільнитися від місії отриманої від Бога.
Покликання: Кароль Войтила, колишній Папа Йоан Павло II, народився 18 червня 1920 р. в м.Вадовіцах. У віці 9 років у нього померла мама, кілька років пізніше помирає його єдиний старший брат Едмунд, бувши Лікарем. В ліцеї він навчався в своєму рідному місті Вадовіцах. Там теж склав іспит зрілості, згодом, в 1938 році вступає до Ягелонського Університету, на факультет полоністики до Кракова. Рік пізніше університет закрили за наказом німецької влади. Кароль Войтила тоді пішов на фізичну працю, на кам'яний кар'єр, потім на фабрику «СОДИ» в Барку Фалецькому. В той же час таємно продовжував свої конспіраційні дослідження, потім теологічні. Священицькі свячення отримав 01.11.1946 р. з рук Архієпископа Адама Сапеги в його приватній каплиці, а першу приміційну Службу Божу Кароль Войтила відправив 02.11.1946 р. в Кракові на ВАВЕЛІ в каплиці св.Леонарда. Продовжує вивчати теологію в РИМІ. Кароль Войтила став єпископом Кракова 28 вересня 1958 р., а 16 жовтня 1978 р. був обраний Папою під іменем ЙОАН ПАВЛО II.
Брате завжди виконуй волю Отця!
Заохочую ТЕБЕ до того, щоб завжди і неустанно в своєму житті ти йшов за голосом Бога, його покликанням не забувачи правду про СЕБЕ, жив його життям. В твоєму житті в правді, тобі допоможе СЛОВО БОЖЕ. В цьому місяці заохочую Тебе Брате, до роздумів над словами з ЄВАНГЕЛІЇ св. Йоана 14,1-12.
Навколо вже зелені деревця, прийшов чудовий час весни. Будьте обережні, щоб у Вас в голові не зазеленіло, спробуй в міру своїх можливостей закінчити щасливо всі свої справи в школі та в університеті. До більшої радості, свободи духу, тіла починаючи свої успішні літні канікули. Не можуть вони бути успішними без участі в
РЕКОЛЕКЦІЯХ з Капуцинами (
9-19 серпня, с.Шебутинці над Дністром). Просимо Вас також молитися за інтенції майбутніх наших реколекцій та всіх, хто бере в них участь. Щоб Святий Дух, наш провідник провадив нас по всіх Гірських Духовних Стежках!!!
