Орден братiв менших капуцинiв

Вчора, 15 березня, у свято св. Йосипа Обручника Пресвятої Діви Марії в Дніпропетровську відбулось урочисте святкування парафіяльного відпусту – храмового свята. Ця подія стала ще більш урочистою через те, що очолили її передусім довгоочікуваний Апостольській Нунцій в Україні архиєпископ Іван Юркович, єпископ-ординарій та єпископ-коад'ютор Харківсько-Запорізької єпархії Станіслав Падевський та Мар'ян Бучек, голова благодійної організації Caritas в Україні і єпископ-помічник Київсько-Житомирської єпархії Станіслав Широкорадюк та Віце-провінціальний міністр Ордену Братів Менших Капуцинів в Україні бр. Блажей Суска. Розділити цю подію з дніпропетровською спільнотою католиків і проявити свою турботу і участь в справі повернення святині вірним прибули також багато настоятелів, вікаріїв, монахинь і мирян з багатьох парафій: Кривого Рогу, Кременчука, Бердянська, Запоріжжя, Херсона, Миколаєва, Донецька, Комсомольська, Харкова, Мелітополя, Дніпродзержинська, Павлограду та інших. Це був знак справжньої католицької – тобто вселенської Церкви, особливо завдяки тому, що присутність Апостольського Нунція і його заключне слово під час Служби запевнило нас в тому, що сам Папа Римський Бенедикт XVI знає про наші страждання і молиться в цьому намірі.

Святкування розпочалось процесією, яка пройшла від каплиці до неповерненого храму на центральній вулиці міста. Святкові хоругві, велика чисельність монахинь попереду колони, великий хрест і єпископи у супроводі всіх прибулих священників в літургічних вбраннях, а далі величезна кількість вірних – здавалося своїм видом проголошували, що дійсно «Христос воскрес!». Навіть те, що йдучи ми співали покутні слова «Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний помилуй нас!» – додавало впевненості, що Бог справді має велике милосердя для нас. Колона зупинилась перед зруйнованим храмом і вже на тому місці, де від липня 2007 р. почалось відкрите відстоювання вірними своєї святині, відбулась урочиста Божа Служба.

Проповідь, яку звернув до всіх зібраних єпископ Станіслав Широкорадюк була дуже відкритою і щирою. Насамперед його слова закликали всіх нас до відповідальності, навернення і щирості перед Богом і ближніми, до того, щоб у Ісуса навчатися як довіряти Богу в стражданнях, як не шукати власної справедливості, як не йти в цьому світі за міцною течією – жити так, якби Бога не було. Досить відверті слова єпископ скерував до людей, від яких залежить вирішення питання про повернення храму.

Після причастя одноголосно пролунав гімн великого прославлення Te Deum. Адже не можна забувати в усіх труднощах і стражданнях, які переживають дніпропетровські вірні, що Бог все ж таки любить і піклується про них і дякувати Йому за це. Символічним було і те, що час від часу над нами сяяло весняне сонце, як знак Божої присутності і Його благословення.

Наприкінці Божої Служби представник Папи Римського архієпископ Іван Юркович звернувся до всіх присутніх переказуючи слова Святішого Отця щодо підготовки до пережиття найважливіших подій літургійного року – Великого Тижня. І передав нам запевнення власне в тому, що Папа Бенедикт XVI має цю справу в своєму серці.

Парафіяни також приготували несподіванку для єпископа-коад'ютора нашої єпархії Мар'яна Бучека, який вперше зустрівся з дніпропетровською спільнотою і ознайомився наочно з ситуацією місцевих католиків. Вони привітали його з днем народження, який єпископ святкував напередодні, 14 березня.

На завершення настоятель парафії св. Йосипа в Дніпропетровську брат Казимир подякував Апостольському Нунцію, єпископам, священикам, сестрам-монахиням і всім зібраним за присутність і молитву, особливо дякуючи єпископу Станіславу Падевському і генеральному вікаріюо. Яну Собіло, які докладають багато зусиль для повернення храму і неодноразово особисто брали участь в подіях, які відбувалися перед святинею влітку минулого року.

Тишу суботнього ранку на центральному проспекті в Дніпропетровську наповнює сумний звук пісні. Багато голосів повторює: “Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас! Про повернення Храму пригнобленому люду Тебе просимо! Задля святого Йосифа вислухай нас, Господи!”

Міліція зупиняє рух транспорту. Хресна хода повільним, достойним кроком йде у напрямку споруди, перед яким встановлено вівтар. Сонце, розгорнувши хмари, золотом проміння ніжить ліс хоругв, які високо над головами прочан тріпочуть, колихані вітром у легкому ритмі молитви. В центрі тієї незвичайної для Дніпропетровська колони – дерев'яний хрест, який несе гурт чоловіків. За хрестом слідують Харківсько-Запорізький ординарій єпископ Станіслав поруч з єпископами Мар'яном Бучком з Харкова та Станіславом Широкорадюком з Києва. Гучний спів понад трьохсот людей зацікавлює багатьох перехожих. Деякі, щоб роздивитися цю дивну процесію, виходять з магазинів, інші з поваги до ходи просто зупиняються на тротуарах.

Нарешті чоло процесії наближається до вівтаря. Високо вгорі, на тлі понівеченого храму, розміщено плакат Милосердного Ісуса. А трохи вище, на головному фасаді, можна прочитати надпис – залишок минулого: “Готов к труду и обороне”.

На металевому паркані перед храмом встановлено великий плакат “Боже Богові поверніть”. На ньому позначено ювілейну для костелу дату – 1887-2007. Минулого року дніпропетровська парафія відзначала 130 річницю зведення костелу.

Звільнений перед будівлею закритого костелу тротуар поступово заповнюється учасниками хресної ходи. Єпископ Станіслав підходить до проїзної частини вулиці, виглядаючи на довгоочікуваного гостя – Апостольського Нунція Архієпископа Івана Юрк o вича. І ось нарешті він з'являється, вітається з посмішкою на обличчі з усіма зібраними на храмове свято. Декілька телевізійних каналів просить в нього інтерв'ю. Він погоджується. Слова Апостольського Нунція лунають Україною. Це вперше з 1779 року, тобто вперше за всю історію присутності римо-католиків в Дніпропетровську Посол Ватикану відвідує місцеву парафію. Лунають слова про солідарність, про те, що ми є однією Церквою, що повернення храму в Дніпропетровську є важливою справою не тільки для дніпропетровських католиків, але і для Риму.

Декілька хвилин по тому розпочинається урочиста Літургія. У радісному співі хор, одягнутий у коричневі пелерини і білі шарфи, розповідає про щастя людей, які вибрали за свого покровителя св.Йосифа. Під час минулого відпусту єпископ Станіслав висловив надію на те, що храмове свято 2008 року парафія зможе відзначити вже всередині костелу. На превеликий жаль, цьому не судилось стати. За цей останній рік храм був понищений і частково зруйнований приватною корпорацією Dagsbery inc . Як сказав владика Станіслав Широкорадюк, храм пережив події, які нагадують долю Самого Ісуса, Його гоніння і бичування, розп'яття і трагічну смерть.

Мимоволі очі слухачів піднімаються понад паркан, який, як римська сторожа, закриває шлях до дверей костелу, з болем вдивляються в стіни з обдертою штукатуркою, що нагадуть рани після бичування, на сітку навколо будівлі, яка, наче мотузка, зв'язує тіло храму. Через побиті вікна відкривається вид на чисте і синє небо, немовби Сам Господь намалював фарбами природи зруйноване склепіння храму. Перехожі з трудом протискаються крізь тісно заповнений вірними тротуар. Міліція з усіх боків чуйно оберігає спокій молитви.

Але час спливає. Євхаристія наближається до кінця. Наприкінці святкової Служби настоятель парафії брат Казимир висловлює декілька слів подяки для шановних гостей, після чого Архієпископ Іван Юркович запевнює присутніх в тому, що Бенедикт XVI пам'ятає і хвилюється за дніпропетровський храм. З нагоди свого візиту він дарує всім пам'ятні іконки. А своїм щедрим благословенням Папський Нунцій в Україні завершує цю особливу для католиків Дніпропетровська урочистість.

Повні вражень і радості парафіяни потроху розходяться по своїх домівках. Гостей, які приїхали на відпуст з інших парафій, запрошено на обід до парафіяльних приміщень.

Тільки храм залишається на своєму місці, сумно піднімається над містом як знак присутності Бога між людьми – Бога, Якому заперечують, Якого принижують. Сумний стоїть храм із забитими цвяхами дверима, стоїть, наче розп'ятий Христос.

Але весна навколо пробуджує в серці надію. Теплими проміннями сонце розтоплює залишки зими, сповіщаючи землі про життя.

15 березня католики всього світу відзначали урочистість Святого Йосипа Обручника Пресвятої Діви Марії. Особливої уваги святу приділили в Дніпропетровську, де св.Йосип є покровителем місцевої католицької громади. Його ім'ям названий костел, що був збудований коштом католиків у 1875 році, а після проголошення Незалежності України був проданий місцевою владою приватній компанії. Влітку 2007 року нинішні власники повністю зруйнували дах і внутрішні перекриття будівлі.

Для участі в урочистостях і старань у справі повернення храму громаді до Дніпропетровська прибув Апостольський Нунцій (посол Ватикану в Україні) архієпископ Іван Юркович. Напередодні свята він провів зустріч з міським головою Іваном Куліченком та одним із заступників голови Обласної держадміністрації.

Крім архієпископа до Дніпропетровська завітали єпископи Харківсько-Запорізької та Київсько-Житомирської дієцезій, генеральний вікарій Харківсько-Запорізької дієцезії, Віце-провінціал Ордену Братів Менших Капуцинів, священики з різних міст України.

На прес-конференції для ЗМІ о.Іван Юркович поінформував присутніх про свою зустріч з представниками місцевої влади та поділився своїми враженнями про ситуацію, що склалася.

За словами архієпископа п'ятниця була для нього дуже сумною. Переговори з місцевою владою не принесли конкретних результатів. Він наголосив, що за весь цей час довіра між єпископами та місцевою влади була серйозно підірвана, і висловив жаль, що обіцянки, які давали можновладці, не могли бути зафіксовані на папері. На думку Апостольського Нунція це набагато спростило б ситуацію.

Генеральний вікарій Харківсько-Запорізької дієцезії о.Ян Собіло нагадав, що місцева влада висловлює готовність виділити католицькій громаді нову земельну ділянку, яку можна буде обміняти на будівлю костелу, що знаходиться у власності "Dugsbery, Inc". Вперше ця пропозиція пролунала на переговорах, які відбулися наприкінці літа 2007 року. І за словами о.Яна Собіла цей шлях вирішення проблеми може зайняти ще багато місяців.

Відповідаючи на запитання журналістів: "Чому церква не вдається до більш активних дій на захист своїх прав?", - о.Іван Юркович відповів, що церква не є громадською організацією, яка може собі дозволити бігати туди-сюди.

О.Іван Юркович також повідомив, що ситуація в Дніпропетровську відома Папі Римському, і його завдання, як посланника Папи в Україні, домагатися якнайшвидшого вирішення проблеми. Архієпископ також висловив подяку всім високопосадовцям з інших країн, які робили заяву на підтримку дніпропетровської католицької громади. Однак, на думку о.Івана, звертатися за міжнародною підтримкою - це не гідно українців.

Архієпископ висловив переконання, що великі міжнародні події змінюють дух у країнах, де вони відбуваються. Так, на його думку, Олімпіада-80 стала дуже серйозним поштовхом для змін у Радянському союзі. І Євро-2012, яке має відбутися в Україні, теж змінить країну. Адже всі міста світу представляють себе у світі церквами, а в Україні цього немає. "Я не хочу, щоб Дніпропетровськ став останнім містом колишнього СРСР, де зламали храм", - додав о.Іван Юркович.

Після прес-конференції відбулася хресна хода, в якій взяли участь близько 200 осіб. До дніпропетровських католиків приєдналися парафіяни і священики ще з 10 міст України. За іронією долі найкоротший шлях від каплиці до костелу проходить вулицями з дуже промовистими назвами. Вірні розпочали свою ходу вулицею Комсомольською, потім спустилися по вулиці Леніна, і проспектом Карла Маркса дійшли до напівзруйнованого храму.

Урочиста Літургія стала першою для Дніпропетровська за останні 100 років, в якій взяв участь архієпископ і Апостольський Нунцій. У своїх зверненнях до вірних Нунцій та інші священики неодноразово проводили паралель між долею дніпропетровського костелу і долею Ісуса Христа: що люди зробили Ісусу, теж саме вони чинять храму.

Єпископ-помічник Київсько-Житомирської дієцезії Станіслав Широкорадюк у проповіді ставив риторичні питання: "За що руйнували храми?", "За що так повелися з Ісусом?". Можновладців він порівнював з Понтієм Пілатом, який вмив руки, віддаючи Ісуса Христа на загибель. Отець Станіслав звернув увагу вірних на те, що ані ті, хто першим продав храм, ані ті, хто бажають на ньому нажитися, не стали щасливішими.

Завершуючи проповідь о.Станіслав Широкорадюк наголосив, що навіть у такій складній ситуації не можна втрачати надії. "Відшкодування незворотне", — підкреслив отець-єпископ. На кінець Літургії архієпископ Іван Юркович нагадав слова Ісуса: "Хай… візьме свій хрест і йде за Мною" (Мт. 16,24).